І літо, як літо… це сонце… і спека…
І соняшник квітне, й на стрісі лелека…
Комбайни у полі… зерно у засіки…
Пронизливий випад швидкого шуліки…
Наповнені соти медового дива…
Раптова гроза… життєрадісна злива…
Крислаті брилі і картаті хустини…
І тонкі нитки літньої павутини…
Плями барвисті мальв на подвір’ї…
Малі каченята вже вбрані і пір’ї…
Чорний котисько вилизує вухо…
Це літо іде! Зупинися! Послухай!
Спинись! Закарбуй! Щоб усім розказати,
Як щастя улітку заходить до хати!
Як пахне життям молоко з-під корови!
Щоб закарбувати: «Знову НІКОЛИ!»
Спинись, щоб красу у простому відчути!
Ти знаєш, завтра може й не бути!
Дивіться, війна забрала це літо!
Пожаті життя! Розстріляне жито!
Розстріляне сонце! Розстріляне небо!
Розстріляні ми, а боротися треба!!!
Боротися треба! І хліб випікати!
Сльозою гіркою в розпуці стікати!
Стікати в розпуці гіркою сльозою!
Набратися сили і знову до бою!
Бо літо для літа! Для сонця! Для сміху!
Метелик літає у небі на втіху!
Це літо сміливих! Це літо для волі!
Не ми обирали кривавої долі!
Ми – обрані літом і злою війною
Весь світ затулити від смерті собою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2022
автор: Волинянка