Яке ж воно наївне і кумедне...
Сміялася б, коли було б це смішно:
Його образять, а воно ж уперте -
З теплом. Двері відчиня поспішно.
Та скільки ж ніжності у ньому...
Здавалося б, воно не вміє злитись.
Набачилось - не побажаю я нікому:
Було, що залишалось лиш молитись.
Рідне і раниме, серденько дитяче.
З дорослим, може, й легше жити -
Зачинеться, ні перед ким не плаче.
Але прошу: не припиняй любити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2022
автор: Оксана Бугрим