Я лиш хочу прокинутися завтра без відчуття власно непотрібності
А з бажанням взяти фотоапарат і пофотографувати такі ранні айстри
Як в цьому стані концентрованого спокою дійти й до тебе, тремтять
Все ще мої невинні руки
Чому повинен плакати хлопчик
у свої майже тридцять по відсутності сміливості
Йому теж хочеться дівчинки, це вже не пошук
ще одного блаженства, вкотре втамованого
А спокою у смерті, чи багато він просить
Просто спокійно вмерти - це його бажання
по первинній потребі, як останній
Не розбещене вільними танцями
Не без внутрішніх вагань
У що? у власне задоволення
Його ловлять на страх
контроль якого - задоволення
Насправді, його не існує
Хлопчику вже тридцять,
і кожного дня що жорсткне
М'яким весняним листям
десь в кінці липня
протягом п'ятнадцяти літ
він тікає як тоді від запрошення
на білий танець, я боюся ваших
ритуалів, таких правильних
Мої у самовихованні трішечки
не відповідають, або він не знає
Ще не проявлені, і не стануть
Поплач, поплач, Малий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2022
автор: Enol