Математико, вічно жива!
І дихання палке твоє вічне:
Робиш вдих - нескінченно мала,
Потім видих - безмежно велична.
Преклонюсь невловимо святій,
Невідкритій цілком таємниці
І порину в новії світи,
Відшукати щоб істини крихцю.
Стану дихать з тобой в унісон,
В досконалім (раю?) розчинятись...
Може, вигадка то або сон,
Але точно сміливий початок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95435
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.10.2008
автор: aU`Ra