Кому ж ви молитесь, убогі?
Раби московської корони.
Царів зрівняли зі святими
Та їх цілуєте ікони!
Скажіть, чому ви мов сліпі
Та що ж вам доброго зробили?
Вони нас мали за ніщо
І наш народ лише гнобили.
За це шануєте ви їх,
Б'єте поклони їм щосили?
А в Україні з кожним днем,
Немов гриби ростуть могили!
За це ви дякуєте їм?
Про що царів своїх молили,
У їх болоті свій статут,
А вас рабами поробили.
Щоб ви забули все своє
І многа літа їм просили.
Немає слів, не розумію
Якої ще потрібно сили.
В той час, коли війна та горе,
Батьки над дітьми голосили.
А ви катів, немов святих
В оправах з золота носили.
Кому ви служите, скажіть?
Куди ви лізете без мила?
Невже кацапське вам рідніше,
Чи Україна вже не мила?
Просніться вже, розплющіть очі,
Вони війну благословили!
І наше горе лиш від них,
Вони дітей невинних вбили!
А ви їм молитеся далі,
Б'єте поклони їм щосили!
У серці краю непокірних
Рабів заляканих зробили.
Та вірю зміниться усе,
Розправить Ненька свої крила!
Дітей до себе пригорне,
На все свій час та Божа сила!
19.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2022
автор: Штука