Вечірнє сонечко мандрує,
Прокладає у гори стежки.
Вербичкам коси полірує,
В ставі купається залюбки.
Так пестливо ніжить колосся
І цілує п'янкий виноград.
Милозвучно лине відголоссям,
Заховалось у вишневий сад.
Мовчанням серце огортає,
Золотом осяяло чоло.
На землю тишу повертає
І готує до сну все село.
Жевріє блиском на вершині
І на землю скидає вуаль.
Грає роль милої богині,
Наливає любов у грааль...
Уже тьмяніє позолота,
Сірі сутінки на землю йдуть.
А день зачиняє ворота,
Сонце за обрій проклало путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2022
автор: Віктор Варварич