[i]Присвячено всім,
хто чекає на свого тата,
чоловіка, сина, брата, друга[/i]
Літо вітром обволікає,
припікає, та зовсім трішки.
Ти мій спокій сповив у ліжку —
сам вмостився на голий камінь.
Роси стоптані, чобіт тисне,
піксель липне, мов сонце в липні.
Запитай солов’я, коли б ми
знов змогли заспівати пісню.
Разом подумки, кілометри ж
в’ються в травах, вужем зникають.
Пахне хлібом, хрустким до краю.
Вже вечеря, мій милий, де ж ти?
Ніби й світ став такий безмежний,
та кордон, мов стерня, так коле.
Від дзвінка й до дзвінка — по колу.
Дочекалась. «Привіт». Нарешті.
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2022
автор: Олена Галунець