Був літа екватор
І серед ночі,
І зірки на місці,
Тьмяні, без мочі,
Місяць – всіх яскравіш,
Один в небесах,
Всі планети в рабах,
Хвилями стелить шлях.
Кинув я взір –
Сяяв ефір,
Та холод – там холод був,
Там як саваном вкрила
Хмара світило
Й на тебе я споглянув,
Зоре Вечірня,
Ти гідність горішня,
І промінь тепліший відчув;
Ти радість в очах,
Ти гідності стяг,
Найкраща в нічних Небесах.
І в захваті я,
Зоре моя,
Хоч ти і в далеких краях.
29.06.2022 Гречка Віталій
Evening Star (by Edgar Allan Poe)
'Twas noontide of summer,
And mid-time of night;
And stars, in their orbits,
Shone pale, thro' the light
Of the brighter, cold moon,
'Mid planets her slaves,
Herself in the Heavens,
Her beam on the waves.
I gazed awhile
On her cold smile;
Too cold — too cold for me —
There pass'd, as a shroud,
A fleecy cloud,
And I turned away to thee,
Proud Evening Star,
In thy glory afar,
And dearer thy beam shall be;
For joy to my heart
Is the proud part
Thou bearest in Heaven at night,
And more I admire
Thy distant fire,
Than that colder, lowly light.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2022
автор: Віталій Гречка