Світ такого ще не бачив.
Щоби жінку муж пробачив
Після того, як вона
Пішла на ніч до Петра.
І до ранку так гуляла,
Про дітей і не згадала
Та забула про худобу
Й Василя свого неробу.
Повернулась на світанку:
-Ти сердито не дивись,
На мене краще молись
Як на жінку, не коханку.
Бо терпіла я, терпіла
Доки в мене було сили,
А тепер терпець ввірвавсь
То й сусіду віддалась,
Щоб до кожного стовпа
Не тулив мене дарма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський