Тепер моя Муза приходить щоночі
у чорній хустині, заплакані очі,
на край мого ліжка тихенько сідає
і тужить за тими, кого вже немає.
Вона мені каже: в розбитому місті
я бачила жінку в червонім намисті
душа її в небо уже полетіла
від градів смертельних земля стугоніла,
я бачила пекло в згвалтованій Бучі
і сльози з очей полилися пекучі
була молода я, за мить - посивіла
й від горя страшного ураз заніміла
я бачила ниви і стиглу пшеницю
летіла по ній із вогню колісниця
й ключі журавлині над спаленим полем
і очі дитячі наповнені болем.
я бачила смерть і страждання, і муки
й до неба в молитві простягнуті руки
і танки московські по людях стріляли
й Ісуса у Храмах нам знов розпинали.
Тепер моя Муза приходить щоночі
у чорній хустині, заплакані очі:
Не плач, моя Музо, готуйся до бою
гартуй своє слово, що сильне, як зброя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2022
автор: ОксМаксКорабель