Відбудуємо будинок,
Тут моя кімната,
І вітальня, де збирались
Я, матуся й тато.
Кухня пахла пиріжками -
Мама готувала,
Ми з сусідами разом
Смачно ласували.
Ось татусева кімната...
Те, що залишилось...
Стіни, пройми без віконець
Попелом покрились.
Он великий коридор,
Вчився тут ходити,
Пам'ятаю, як вдалося
Матінку зустріти.
Як раділа вона щиро,
Плескала в долоні,
Цілувала теплоніжно
Мої щічки й скроні.
Перші кроки - незабутні,
Сяяла, мов зірка...
Мамо, глянь, горіла навіть
З металу одвірка.
Мам, ходімо в вашу спальню,
Що? Її немає?
Не зронила ні сльозини,
Лиш рашистів лає.
Раптом мама усміхнулась:
Глянула на сина -
У малечі в рученятах
Велика цеглина.
Дуже вправний гоподар
Своєї країни,
Буде сонячне майбутнє
В Неньки-України!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2022
автор: Марія Демянюк