Пара голубочків сидять на пісочку,
Від сонця кумедно примружують очки.
Тепло пташок ніжить, бо літечко ясне.
Любо подивитись... В парі жить прекрасно !
Голуб до голубки люб'язно* воркує,
З дзьобика кохану він чимось годує.
Мило поправляє їй кожну пір' їнку :
Причепурив шийку, крила і спинку.
Десь узявся голуб - гордий, одинокий,
Став гонити пару у різнії боки.
Злякана голубка місця не находить,
Від нахаби милий кохану боронить.
Розлучив жорстоко ! Зруйнував те щастя...
Здобув собі пару на чужім нещасті.
Чи зможе спокійно красень тепер жити,
Коли біль і горе так легко вчинити ?
Птахи, - ніби люди, довела охоче.
Живуть вони в парах. Так природа хоче...
Завжди ласим буде те чуже "гніздечко", -
Так діяти й будуть "блудливі овечки".
* Люб'язно - тут сповнений уваги,
" блудлива овечка" - той, хто збився з правильного
життєвого шляху.
Примітка : до написання вірша надихнули цікаві, неодноразові
спостереження за птахами в природі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2022
автор: Галина Лябук