Згоріло поле. Вітер сажу роздуває.
На згарищі поодинокі острівки.
Потрошку ще димить і не палає,
Лежать згорілі від пшениці колоски.
Листя дерев , що поле розділяли,
Від того жару муку прийняли.
Старі й сухі згоріли , впали.
І паліїв на віки прокляли.
А сонце заховалося за хмару,
Щоб не сказали:-це воно спалило!
І знову затріщали звуки від пожару.
І вітром полум"я , ще далі підхопило.
Летять давлючі хмари диму.
Запечена земля ридає.
І проклинає ту людину,
Що смерть вогнену присилає...
18.07.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2022
автор: Степан Олександр