Десь почув простий мужик
І у думку весь поник
Чи то правду каже книга
Й мозок загрузивсь як дзиґа
Чи так може в світі бути
Чи то хочуть мене взути
Що як яблуко впаде
То вже мозок за гуде
І задумавсь роботяга
До наук у нього тяга
Була десь аж зі школи
Розбивав научно столи
І тепер згадав минуле
Його думка не минує
Чи самому скуштувати
Щоб науку добре знати ...
А яблуко на дереві висить
І мужик під яблунею сидить
Не хвата лиш вітру тільки
Щоб упало воно з гілки
Вітер свіжий вітерець
По полям літа мудрець
Він летить собі й не знає
Що його вже хтось чекає
А мужик сидить й гадає
Чи вже чітко попадає
І так креслить й підсіда
В розрахунках весь літа
Ось неждано дунув вітер
Не хватало пару літер
Роботязі дописати
І падіння місце знати
Яблуко з дерева летить
А мужик навмання сидить
Та рахунки не довів
І не там він зараз сів
Яблуко по усі зачепило
І його на трохи заглушило
І на рік мужик усе лишає
І на яблука новий врожай чекає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9536
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2005
автор: Vadik