Зрештою, усе, що залишається, коли пересортовуєш в пам’яті дні,
Коли небо ковтає гради,
а відчуття свободи тікає по стомлених плечах тінню -
Це те, наскільки конкретно
ти був щасливий
в календарних циклах весни
І не загубився в собі,
коли кожна ланка теплоти тікала в картатість шкіри.
Коли споглядаєш на побите і спустошене місто,
повите в морок,
Нанизуєш коралі хороших спогадів
на нитку віри
І, вростаючи
в концентрацією власних думок,
Не зраджуєш самому собі -
бо війні не здолати,
не перерізати твого імені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Олеся Шевчук