Я намалюю тебе олівцем
На зім'ятім, пожовклім папері...
Я кричатиму в нього щораз,
Як почую твій стукіт у двері...
Твій портрет відчує багато
Моїх тихо покладених сліз...
Знаю, вони висихають...
Серед моря папір наче мис.
Не зможу тебе загубити,
Не зможу ніколи порвать...
Твій портрет зали́шиться вічним,
Коли буду я вже помирать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: Тетяна Білогай