Знов не жалієш фарби і води
З іронії здоївши кульки ртуті,
Натхненно пишеш в аркуші склади.
Можливо,
Забуваєш про данину Суті.
А зміст, можливо, прийде по своє
Та й забере тривожними думками.
Усе, що в тебе,
Тільки в тебе є.
Без того, що даровано батьками.
Який не намалюєш Всесвіт свій,
Він буде,
Якщо буде – Неповторний !
У кожній думці зірці надновій
Буття пульсують душі животворні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: Андрій Ключ