-Привіт коханий! Скільки днів уже розлука,
Я так сумую за тобою милий мій,
І день не день і ніч не ніч, суцільна мука,
Лишень дарує мені силу голос твій.
-Привіт кохана! Я також сумую сильно,
Та кохання твоє зміцнює буття,
Ми у його полоні, а у світу вільні,
Не забере у нас ніхто цього життя.
-Я знаю любий.Ти тримайся мій герою,
Вдалечині моє серденько бережи,
В нас вкрали щастя це жорстокою війною,
Закарбувавши дні холодної зими.
- Так моя рідна. Як багато вкрали часу,
Скільки закоханий роз'єднано людей,
Щоб мали в мирі спокійно йти до РАЦСу,
Й не рахувати кількість кров'яних ночей.
- Що зробили з нами не можна уявити,
В кайдани закували від грунту до небес,
Та мусимо триматися і жити, просто жити,
У цім житті ще буде місце для чудес.
- Це знає моє серце, й душа біжить до тебе,
І після перемоги додому я прийду,
А поки що я воїн під цим величним небом,
Стою за Батьківщину, за матінку свою.
- Наснаги мій єдиний й міцного духу в тілі,
День за днем до мрії, до волі всі йдемо,
Не бачити тім ворогу на Україні цілі,
Нашої святині йому не віддамо.
- Дякую кохана! Бувай та ненадовго,
В спокійну я годину до тебе наберу,
Цілую ніжно губи з фото люба твого,
І завжди тут зі мною твоє щире " люблю".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2022
автор: Вікторія Павлюк