- Ангеле, не починай!
- Демоне, невже боїшся?
Виходь і виклик мій приймай,
Вже в темряві своїй не причаїшся.
- Ангеле, пусти, пробач.
Ми надто різні, ти це знаєш.
Після поразок і невдач
Невже надію ще плекаєш?
- Так, надіюся на Бога одного,
Він мій Творець, Володар світу.
Не буде дня і часу мирного,
З тобою мучитимуся довіку.
- А я надіюся на себе,
Хоча і вигнаний з небес.
Лети назад собі на небо,
Бо ж я захоплю світ увесь.
- Я - щастя справжнє у раю,
А ти приречений страждати.
Ти владу хтів би мать свою,
У сіті всіх людей спіймати.
- Я ж Єву спокусив, ти знаєш.
І зможу навернути всіх людей.
Хоч ти іще над ними владу маєш,
Та я стаю сильнішим день у день.
- Ангели дарують людям спокій,
Бо ж охоронці й Божі слуги ми.
Оберігаємо всі душі одинокі
Від холоду, печалі і біди...
Триває поєдинок цей роками.
Хтось знищить, хтось врятує світ.
Але ж є Бог, він завжди поміж нами
І в кожному залишить благий слід.
Молімося ж бо люди безупинно,
Не за горами вже наш судний час.
Лише добро творити ми повинні,
Хай пекло зникне. Рай чекає нас.
Вірш написаний із подругою Галинкою Довганюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Сашко Негрич