Що тобі, наволоч руzzька, дитина зробила –
Та, що сиділа в візку під небесним плащем?
Пощо ракету по місті пустив? Щоб убила
Крихітку цю і цивільних дорослих іще?
Входиш у край, що не твій, як у власну квартиру.
Трощиш у ньому будинки, мости і шляхи.
Люд убиваєш невинний під гаслами миру.
Сієш, де ступиш, не жито – золу й реп’яхи.
Доки зі злом ти ітимеш у спільній упряжці?
Гнатимеш люд із осель, зі своєї землі?
Доки в гробах привозитимуть наших звитяжців,
Мами ридатимуть з болю і діти малі?
Світе! Ти бачиш на тілі Вкраїни стигмати.
Чорне – це ж чорне! Не жовте і не бірюза!
Зло треба гнути і гнати, під корінь ламати!
Вироком стати для зла має кожна сльоза.
14.07.22.
Поштовхом для написання вірша стали сьогоднішні події у Вінниці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)