Нові вінки могилу прикрашали.
Їх ціла купа.Здалеку -гора.
І хрест з портретом з чорного металу.
А біля нього , злякана душа.
Вже сорок днів , так швидко пролетіло.
І так страшних , у темноті ночей.
А душу , всі ці дні , тримає тіло.
Хоч вічний сон , та не зімкнув очей.
Про нього не забули,пам"ятали.
І друзі приїзжали пару раз.
Навіть горілку у стаканчик наливали.
І бутерброд з ікрою, на показ.
Цигарку підкурили і втикнули
В могильну землю, нашо отой жест?
Потім самі по три стаканчики хильнули.
Позад почулося:- Христос Воскрес !
Місцевий , тут на цвинтарі, п"яничка,
З бажанням швидко горло промочить.
Ім"я побачив, на хресті ж табличка.
Бажав йому спокійно тут спочить.
Пласмасовий стаканчик із горілкой.
Налитий доверху , аж л"ється через край.
В руках безхатька ,що чита молитву:
-Прости його Господь і не карай...
Нехай це сказане в подяку за налите,
За кусень хліба з маслом і ікрою,
Перед душею пролетіло все прожите
І жалкування , за самим собою.
Чомусь ніхто за нього не молився.
І не просив за нього , про гріхи.
Можливо жив не так і помилився.
Раніш було плювать , тепер страхи...
Що маєш говорить , як станеш перед Богом?
Чому не готувався все життя?
Хто був для тебе ворогом , чи другом?
Чому часу ти не знайшов для каяття ?
Тепер кричи до друзів , не почують.
Вони глухі , а ти зараз німий.
Та прийде час і всі вони відчують,
Який на смак ,кінець життя гіркий...
16.05.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Степан Олександр