Горить українська пшениця, мов дрова у печі.
Вогонь серед поля, як кінь молодий у галопі.
Лелек дим їдкий, що повзе, спонукає до втечі.
А хліб… Він безсилий. Стоїть. Переходить у попіл.
А скільки б то люду могло б ним утишити голод,
Як мала б країна-палійка хоч крихту любові,
Як не розв’язала б війну всемаштабну у холод,
Смертельні ракети пускаючи й брехні чергові.
Всі Божі завіти зламала й не кається зовсім.
Продовжує сіяти злобу, неправду, тривогу.
Бог кару готує вже! Серце проткне їй невдовзі.
Країні ж верби і калини освітлить дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)