Куди сховатись від грому міста?
І слух і серце лікує листя.
Про що – громади? Про що – народи?
Шепочуть листям уста природи.
Де пружні віти гойдає вітер,
танцюють тіні безсмертних літер.
О мій змарнілий, блідий поете!
Мовою листя складай сонети –
твої терцини, твої катрени
завчать калини, підхоплять клени.
Всім зрозуміла ця мова листя,
вона одвічна, правдива, чиста,
за всі говірки нам найрідніша…
Так ніжить душу хіба що тиша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2022
автор: Світлана Себастіані