Ми не хочемо вас вбивати

Ми  не  хочемо  вас  вбивати.
Ми  не  хочемо...  але  мусимо.
Ми  такі  ж,  як  і  ви,  солдати,
Та  кишені  чужі  не  трусимо,
Не  заходимо  в  ваші  домівки,
Не  стріляємо  та  не  ґвалтуємо.
Ми  не  хочемо,  як  не  гірко,
Але  нищимо  та  лютуємо!

Але  нищимо  за  кожен  постріл,
За  снаряд  та  за  вбиту  дитину,
За  батьків  її,  порвані  коси,
За  прострілені  діда  коліна,
За  сплюндровані  Бучу  та  Харків,
За  зруйновані  душі  та  долі.
Будем  нищити  віддано,  жарко
За  братів  та  сестер  у  неволі.

Не  здригне  ні  рука,  ані  око,
Коли  танки  ворожі  паплюжать
Рідну  землю,  пшеницю  високу,
А  у  небі  ракетами  в'южить
Холод  смерті  -  сліпий  та  жорстокий,  
На  дітей,  на  домівки,  країну...
Не  хотіли  ми  нищити,  поки
Ви  не  вдерлись  до  неньки-Вкраїни!

Поки  нищили  нашу  культуру,
Наші  книги,  історію,  мову,
Поки  наших  бійців  у  тортурах
Мордували,  щоб  "руськоє  слово"
Або  гімн  недолугий  співали,
Вихваляли  вас,  нелюдів  диких,
Не  здавалось  вам  -  буде,  ось,  кара?
А  дарма!  Бо  Фортуна  двулика,
І  до  вас  повертається  задом.
Вже,  ось  трохи,  й  кістлява  з  косою
В  саме  пекло  запросить  вас  радо...
Ну  а  ми  -  зі  своєю  красою...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2022
автор: Володимир Науменко