А мені б зорепад, як бувало у юності милій
Коли ніч золота, лиш майнувши легенько крилом,
Вже світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
Знов світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
А мені б ніч таку,де довкола омріяна ніжність...
Неповторність її я несла би в душі крізь роки....
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
А мені б... а мені б.... Ні, не треба чарівної ночі,
Бо навіщо мені той, забутої юності вир.
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Програш.
Знов душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2022
автор: Анатолійович