- А ти не боїшся кохати?
- Мабуть, не боюся. А ти?
- А я лише прагну дізнатись,
чи стрілися вірні шляхи.
- І що ж тобі в цім допоможе?
- Давай розкладу я таро?
- Побійся ти Бога, небоже,
лиш вмій відшукати ядро.
- Ядро відшукати? А що це?
- А це тільки те, що в душі.
- Воно ще й уявне? Я в шоці..
- Уявне? В думках не спіши.
Воно не уявне, а дійсно існує.
- І що ж це, по твому, таке?
- Це те, що мене у тобі зачарує,
це те, що до біса п'янке...
- Стривай, зачекай! То це правда?
- Залежить від того, що "ні".
- Якщо всі ці "правди" - неправди,
тоді що накажеш мені?
- Залежить від того, що хочеш.
- Кохати ти все ж не боїшся?
- І лиш уяви... Хіба брешуть очі?
Давно ти мені уже снишся...
- То це таки правда. Зізнайся нарешті.
- А правду хіба не помітно?
- Тепер я немов у твоєму арешті...
- Чекай, не спіши. Безпросвітно!
Боїшся кохати - але ж це не вірно.
- А що ж бо мені ще робити?
Але не кохати боюся. Ймовірно...
- Боїшся кохання просити.
05.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2022
автор: Макс Дрозд