Зупинись, озирнись - і напевно
ти побачиш мільйони очей,
і людей, хто давно і даремно
не рахують години ночей.
Зупинись, озирнись - і відчуєш
цього міста нікчемний мотив.
Крок за кроком себе нівелюєш,
хоч у світі такий ти один.
Зупинись, озирнись - і розсмійся.
Мов мурахи, кудись всі біжать,
ну а ти - зупинись, заспокійся,
й своє гроно зумій зав'язать.
Зупинись, озирнись: тротуари
стали свідками всіх епопей.
Цьому місту пишу мемуари
між самотніх та смутних алей.
04.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2022
автор: Макс Дрозд