Не вірю тому,
Хто про незнане пише.
З півкроку з дому
Вже відчуває втому,
За крок – терзання, муки,
За два - вмирає від розлуки,
За три -
вже ниє про померлі мрії...
Про шторми океанські пише,
як там на повні груди дише...
А сам, мокнувши ногу з пляжу,
Ліниво на тепло піску приляже
І топить, топить в пиві мрії,
В прибережній хвилі, голубії…
…а голова без роздумів,
А тіло - без душі…
Слова черкає з розуму
І каже,.. то вірші…
А я кричу про вічне,
Товчу, що радує, болить,..
Про надихаюче, трагічне
І щоб нам краще було жить…
Про те, що на собі відчув,
Про те що знав, що знаю,
Від чого вже не раз вмирав,
Та, всуперч, знов оживаю…
Пишу собою знане, вір-не вір…
Мабуть тому,
що я… не лицемір…
(Привіт, колеги,
я - Іван Кушнір!)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2022
автор: Ivan Kushnir-Adeline