На околицях міста старого,
Де зім'яте усе і крихке,
Де, здавалось, немає нічого,
Підібрав мо́є серце слабке.
Ти руїни мої приголубив -
Серед них орхідеї тепер.
Ти наповнив життям мої губи
І звільнив від колишніх химер.
Ти так солодко, м'яко і ніжно
Бинтував кожну рану на тілі.
Він вбивав мою ду́шу потішно -
Ти зцілив всі сліди обгорілі.
Бу́ло боляче, важко і лячно
Підпустити кого́сь хоч на милю.
Поглинав він мене необачно -
Ти ж умить підхопив мою хвилю.
Із тобою ця ве́сна - барвиста.
І набу́ли всі сенсу слова.
Нагорода моя особиста -
Після болю пізнати дива́.
Я кохаю тебе, сонцемилий.
І кохатиму до божевілля.
Шепотітиму за́вжди щосили:
- Ти - мій дім, мого серця спасіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2022
автор: Сашко Негрич