Ти передвіщена
утрачена кохана, не стрінута ніколи,
не знаю я, які слова ти любиш.
Я вже не намагаюся у проблисках майбутнього,
тебе впізнати. Усі твої величні
образи для мене, ставали вдалині пейзажем,
містами й вежами й мостами і не-
сподіваними віражами доріг
й могутністю держав
колись заснованих богами:
поставали через призначеність твою
для мене, зникаюча.
Ах, ти немов сади,
ах, я вдивлявся в них в такій
надії. Вікно відкрите
у сільському домі – ти майже наближаєшся
до мене, задумавшись. Я відшукав стежину, -
ти появилася, ступаєш навпростець,
і часом у дзеркал в вітринах магазинів
йде кругом голова від тебе. – Хто знає, чи то пташка
не одна й та ж сама виспівувала нам
учора, для кожного, надвечір?
[b]Rainer Maria Rilke DU IM VORAUS VERLORNE GELIEBTE[/b]
Du im Voraus
verlorne Geliebte, Nimmergekommene,
nicht weiß ich, welche Töne dir lieb sind.
Nicht mehr versuch ich, dich, wenn das Kommende wogt,
zu erkennen. Alle die großen
Bilder in mir, im Fernen erfahrene Landschaft,
Städte und Türme und Brücken und un-
vermutete Wendung der Wege
und das Gewaltige jener von Göttern
einst durchwachsenen Länder:
steigt zur Bedeutung in mir
deiner, Entgehende, an.
Ach, die Gärten bist du,
ach, ich sah sie mit solcher
Hoffnung. Ein offenes Fenster
im Landhaus - , und du tratest beinahe
mir nachdenklich heran. Gassen fand ich, -
du warst sie gerade gegangen,
und die Spiegel manchmal der Läden der Händler
waren noch schwindlich von dir und gaben erschrocken
mein zu plötzliches Bild. - Wer weiß, ob derselbe
Vogel nicht hinklang durch uns
gestern, einzeln, im Abend?
Winter 1913/14, Paris
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2022
автор: Зоя Бідило