Сумним плесом, нічною водою
У північному краї снігів
Йшли дві постаті тихі ходою
Йшли дві постаті - батько і син
Запитав один з них А чи правда
Що десь є та висока зелена трава
Що отам подейкують о мавках
І наступить насправді тепла пора?
Неквапливо, спиняючись в часі
Відповів йому старший бував
На віку я своєму в Карпатах
І Олешків пісків не минав
Побував на Січі і у плавнях
І тепер вирушаєм у путь
Щоб ти знав чим вітчизна багата
І ніколи не зміг Україну забуть
Хоч бував би ти на чужині
Або навіть на краю Землі
Та згадав простори оку милі
Що у серці в дитинстві зберіг
Ми підемо, тобі розповім я
Як красу дивовижну збагнуть
Покажу промінь теплого сонця
І як спів соловейка почуть
Розпочнемо із нашого краю
Від цієї палітри хоч і гама одна
Та для нас вона барвами грає
Лиш чужинцям здається смутна
Перший колір і образ, що викликав радість
Народившись на світ малюком
Не забудеш до самої глибокої старості
Ось такий таємничий природи закон
Від рідного краю і до далеких широт
Тьмяний світанок укриє поля
І з небокрайніх безмірних висот
З неба опуститься сизий туман
Від полей та ярів фруктових садів
Синіють і котяться чисті води
До високих гір зарослих холмів
Оповиє мережива піни подих
На неосяжних оком височинах
Що згубили верхівку в небесній блакиті
Втопили дерева коріння в бурштину
Протягши до неба смарагдові віти
Забутими дорогами південних пісків
Бринять кришталеві джерела
Стриміють ошатні ряди вітряків
Що тут заміняють дерева
Зеленими сходами вкриється гай
Й вологим мохом долин
Як вічний вогонь озарить небокрай
Не стане предранку сивин
Розжаріє заграється мов дитя жаринками
Розфарбує золотом ріки та ставки
І летить ледь чутними по землі відтінками
Перетворюючи їх на кольори
Там на південь далеко нам синку ще йти
Але знай - ця палітра безкрайня
І країни гарнішої певно знайти
Неможливо, навіть у марах
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Тыгыдык