Загубився вітер десь між колосся,
Поле пильно вдивляється в даль,
Схвилювало простір чиєсь відголосся,
А може це просто плаче печаль?
Зітхає від втоми блукати тим краєм,
Де між вогню все просто взиває до життя,
Щоб колись знову стати тихим раєм,
Де не буде ні плачу, ні ран глибоких ниття.
Де співатиме радістю серце зігріте,
І складатиме псалми для свого Творця,
Де кожна грудка землі розповість тобі, світе,
Як любов'ю було зупинено хід смерті гінця.
Вікторія Болібрух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Вікторія Воля