Сюрчить, теркоче верболуг -
Коли тепло прийде до нього.
Цвіте духмяно виднокруг:
Так, ніби тут хороми Бога!
Цей рай озерний берегли
Віками пращури незнані
Від зайд некликаних. Воли
Травою пасли на світанні.
Та час настав - змели совки
Красу байдужою рукою.
Про це мовчать нові ставки -
Лиш німо стогне луг водою.
2006 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Рясна Морва