Чи ти, вражий сину,
Не бачиш, куди став стріляти?
Не танки й склади там –
Будинок цивільних стояв.
Сиділа дитина
На рештках зітлілої хати –
І плакала світом
Світлина з малим пташеням…
Дивитись несила
На час, що спинивсь в циферблаті.
Дорослий хрестився,
І сльози котилися вниз...
Там лялька Людмила
Десь зникла в гіпюровім платті.
Й улюблені джинси
Зчорніли в кімнаті – дивись!
Всі біди дитячі
Озвалися в ангелах білих.
У чому провина –
Дитинство в сиренах щодня?
Чому діти плачуть?
У мирних людей ворог цілить?
Тримайсь, Україно!
То Ангел пташа обійняв…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2022
автор: Білоозерянська Чайка