Шрамоване і сиве від ракет
Просило небо: «Світе! Схаменися!
Закрий мене… бо терорист-убивця –
Не ставить в гріш життя святе людське!
До Перемоги щит за правду б вів:
Вертали батько, син і наречена.
«Помилуй, Боже!» – ця війна пече нам.
Майбутнє наше – дітоньки, живіть!
Запікся на сплюндрованій землі
Зчорнілий біль під долею тяжкою:
Невтішна мати плаче над героєм:
«О, любий сину, чом ти не вцілів?!»
…Обійстя розпорошене сільське,..
Руїни… Ні хатини, ні сараю…
Закрий же небо, світе, від ракет,
Нехай життя дітей не відбирають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: Білоозерянська Чайка