З тебе лізуть гріхи

З  тебе  лізуть  гріхи,  з  тебе  лізуть  пороки.
Бог  таких  не  щадить,  карма  прийде  потрохи.
Чи  ти  зовсім  сліпий,  подивись  сам  на  себе.
Тільки  бачить  когось,  а  себе  так  нітрохи.

Зовсім  я  не  герой,  але  досить  мовчати.
Правда  тільки  моя,  розриває  печаті.
Ти  живеш  як  вівця,  стадо  чує  собаку.
І  страшні  голоси,  вас  лякають  звірята.

І  все  якби  гаразд,  та  голодних  багато.
Бачиш  тільки  екран,  і  слова,  щоб  мовчати.
Віриш  кожній  брехні,  та  немає  сумління.
Ось  чому  ми  сліпі,  п'ємо  отруту  як  зілля.

Та  на  все  є  свій  час,  усвідомлення  буде.
Що  ти  робиш  комусь,  те  повернеться  завжди.
За  любов'ю  -  добром,  а  на  зло  -  навіть  більше.
Ось  чому  обійду,  всі  болота  сумління.

Вибираю  стежки,  тільки  там  де  світає.
Бачу  ваші  гріхи,  бо  своїх  не  ховаю.
Зовсім  я  не  один,  нас  таких  ціла  зграя.
Але  більшість  сліпих,  лише  за  ноги  хапає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2022
автор: PrawdaBud