Немов би вчора проводжали сотню
З Майдану у небесну височінь.
Знов рани в сердце – звістки незворотні.
У наше небо линуть тисячі.
Та як лелеки кружать над бідою,
Де рвуть ракети і дітей плачі.
Скорботно тужать над кривавим боєм,
Бо ллється кров удень і уночі.
Де взяти крил, щоб Землю захистити
Стіною від скаженого кремля.
Набратись сил, але не розлюбити
Усе Твоє Життя – Земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2022
автор: Андрій Ключ