Проїжджаючи сьогодні велодоріжкою, я помітив хлопчину з синьо-жовтим стягом. Пригальмував. Зупинився. На пластиковому столику стояла пляшка квасу та одноразові стаканчики.
Згодом помітив, що на столику ще є коробка й імпровізований банер з надписом «На ЗСУ».
Зав'язав розмову. Запитав ім'я цього юного козарлюги та звідки ідея? Як власне кошти потрапляють до ЗСУ? Хлопця звати Назар. Ідея належить другові, а от кошти передає мамі, а та вже через банк відсилає на благодійність.
Доки ми говорили, підійшли люди й придбали по стаканчику квасу. Хтось просто долучився й підтримав малого купюрою.
Задонатив і я пару гривень. Хлопчина взяв купюру та бережно поставив її у банку.
Накрив кошти зверху камінцем, щоб не порозліталися.
На мить здалося, що малий посміхнувся.
Згадав фразу, що діти наше майбутнє. Затерта до дір фраза набула нового сенсу.
Враз зрозумів, що розтаю на сонці від надмірної кількості тепла. Почали сльозитися очі. Списав, це на те, що сонячне проміння сьогодні ну аж надто активне.
Сів на велосипед і поїхав.
Малий козак залишився на посту. Оце так лінія оборони. З такими дітьми нічого не страшно.
Кожний на своєму місці.
Дякую, друже за службу (!)
Прикріплюю відео для ознайомлення.
© Богдан Кухта
#Львів, #Україна, #Війна, #war, #волонтер
[youtube]https://youtu.be/15kvLikpBB4[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2022
автор: Kukhta Bohdan