[i]« Ніколи не говори, – ніколи...»[/i]
Оксюморон
І
Яке химерне є оце, – ніколи,
коли його уявиш уночі,
у присмерки, у сутінки ранкові,
у дні війни... воюють орачі
і кров'ю поливають власне поле
укотре за історію... і знову
орала поміняли на мечі
та захищають хату, душу, мову.
ІІ
Вбиває віру бісова війна,
у храмі хазяйнує сатана
і не рятує із амвону меса...
очуняли погани-неотеси –
медійна язиката суєта...
поезія заціпила уста...
говорячи устами поетеси:
«[i]страшні слова,
коли вони мовчать...»,[/i]
тому що неможливо описати
ті злодіяння, що вчиняє рать
диявола-іуди-супостата.
ІІІ
На ниві недоораних полів
повторюються серіали сюру
і на арені вилупився фюрер...
невіруючий люд не онімів,
а віруючий співчуває люду,
що це...
не може бути...
і усюди
на це уже не вистачає слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2022
автор: I.Teрен