У заростях високих бур’янів
кишить когорта бісових шакалів!
- Хто ж запустити їх сюди посмів?!
Й чи захистить хоч хтось нас від навали?..
Дрижать гаї ріднесенькі мої!..
Там... де колись душа відпочивала!..
- Куди усі поділись солов’ї,
що співи нам стелили покривалом?!
А сонце ще на небі чи нема?..
Проміння під ребром не гріє більше...
З минулого... лиш попіл обіймав...
- Згоріло все вже, що було раніше...
Накрила мертва тиша білий світ...
Така перерва між відлунням смерті...
І не важливо зовсім, скільки літ!..
- Вогнем пекельним всі там долі стерті...
У заростях високих бур’янів
кишить когорта бісових шакалів!..
- Я загубилась серед довгих снів...
Щоб вільно дихати... повітря мало...
* * *
Та все ж колись мене розбудить дзвін,
що милі пташенята стелять в лісі!
Хоч навкруги побачу лиш полин...
- Про перемогу ощасливлять вісті!..
21.06.2022 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Любов Вишневецька