Волт Вітмен 11. ПІСНЯ ПРО СЕБЕ


Двадцять  вісім  молодих  чоловіків  купаються  біля  берега,
Двадцять  вісім  молодих  чоловіків  і  всі  такі  дружні;
Двадцять  вісім  років  жіночого  життя  і  всі  такі  самотні.

Вона  має  чудовий  будинок    на  пагорбі  біля  моря,
Вона,  гарна  й  багато  вбрана,  ховається  за  віконними  шторами.    

Який  з  молодих  чоловіків  подобається  їй  найбільше?
Ах,  самий  непоказний  з  них  для  неї  вродливий.

Куди  це  ви,  пані?  Та  я  ж  вас  бачу,
Ви  хлюпочетеся  там  у  воді,  при  цьому  залишаєтеся  нерухомою  в  своїй  кімнаті.

Танцюючи  й  сміючись  йде  вздовж  берега  двадцять  дев’ята  купальниця,
Решта  не  бачать  її,  а  вона  їх  бачить  і  закохана  в  них.

Бороди  молодих  чоловіків  блищать  від  води,  вона  стікає  з  їхнього  довгого  волосся,
Тонкими  струменями  ковзає  над  їхніми  тілами.

Невидима  рука  також  ковзає  над  їхніми  тілами,
Вона,  здригаючись,  спускається  від  їхніх  скронь  і  ребер.

Молоді  чоловіки  пливуть  на  спинах,  підставляючи
           сонцю  свої  білі  животи,  їм  байдуже,  хто  їх  так  міцно  обіймає,
Вони  не  знають,  хто  задихається  і  падає  до  пари  і    вигинається  дугою,
Вони  не  знають,  кого  вона  обдає  бризками.

[b]Walter  Whitman  11.  SONG  OF  MYSELF[/b]
Twenty-eight  young  men  bathe  by  the  shore,
Twenty-eight  young  men  and  all  so  friendly;
Twenty-eight  years  of  womanly  life  and  all  so  lonesome.

She  owns  the  fine  house  by  the  rise  of  the  bank,
She  hides  handsome  and  richly  drest  aft  the  blinds  of  the  window.

Which  of  the  young  men  does  she  like  the  best?
Ah  the  homeliest  of  them  is  beautiful  to  her.

Where  are  you  off  to,  lady?  for  I  see  you,
You  splash  in  the  water  there,  yet  stay  stock  still  in  your  room.

Dancing  and  laughing  along  the  beach  came  the  twenty-ninth  bather,
The  rest  did  not  see  her,  but  she  saw  them  and  loved  them.

The  beards  of  the  young  men  glisten'd  with  wet,  it  ran  from  their  long  hair,
Little  streams  pass'd  all  over  their  bodies.

An  unseen  hand  also  pass'd  over  their  bodies,
It  descended  tremblingly  from  their  temples  and  ribs.

The  young  men  float  on  their  backs,  their  white  bellies  bulge  to  the
           sun,  they  do  not  ask  who  seizes  fast  to  them,
They  do  not  know  who  puffs  and  declines  with  pendant  and  bending  arch,
They  do  not  think  whom  they  souse  with  spray.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2022
автор: Зоя Бідило