Колись малими, ми зривали квіти,
Ніжно долонями тримали живі ще паростки.
На могилу мовчазливо возносили,
Шанували ми свого померлого хлоп'я.
Там мовчки дивилися на землю,
Там не вистачало слів,
Лиш квіти говорили все за нас.
Думки та відчуття корінням у землю відпустили,
Немовби невдало до тіла проросли,
Обвили всі кістки.
Та наші поцілунки стали волею незнаного
І не коханого хлоп'яти,
Бо душа пішла!
І навіки не забудеться вона!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2022
автор: Марія Гірка