І ти ідеш, і я іду,
Плекаєш у думках мету
Земну, досяжну і просту,
Ти ставиш ціль – не бачиш меж
А я іду –
Бо ти ідеш
Минулих мрій -
піщаних веж
Не покохаєш, не знайдеш,
Тож відведи мене туди,
Не в райські, а в земні сади
До тихих білих узбереж,
І я піду,
Бо ти ідеш
Та там де штиль, затишний схов
Собі я місця не знайшов,
Я всюди бранець мрій хитких,
В підступне море кличе бриг
До берегів, де напрямки
Ждуть дон кіхотів вітряки
Пробач,
лишайся у саду,
Де тепло, любо, звично
А я – піду,
Бо мрія кличе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: Віола Нетребко