Сутінки
Місяць волокнистим пухнастим персиком заглядає в шибку
Зашарівся
Його рум'янець гріє плечі ніжним сяйвом крізь скло
А може це не він, а твій погляд, який стікає по мені, як молоко і змішується з кавою мого тіла
Я спиняю тебе, щоб ти не сьорбнув
Часом мені здається, що ми скрізь поспішили
Гладиш очима
Бачу, що всі зорі втонули в твоїх зіницях
Прокладаєш шлях своїм поглядом по смужках-стежках, які не вкриті засмагою
Вже бачу, що зефірні острівці - твої фаворити
Саме до них ведуть білосніжні стежинки
Закриваю долонями твої очі
Не підглядуй
Вдихаємо один одного
Ми вже відчуваємо, що зараз щось станеться і ці секунди - коли ти точно знаєш, що ось-ось тобі відкриються секрети - цінніші ніж той час, коли ти їх вже знатимеш
В кімнаті штиль
Лише наше дихання ворушить тишу
А серце одне на двох, бо наші б'ються синхронно
Місяць прошепотів хмарі, щоб сховала його
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: Kлер Клер