Їм тоді було по… дванадцять,
Як війна у нас почалася.
Вітрогоном з них кожен був.
А сьогодні… їм вже по двадцять,
Й кожен рідній землі поклявся
Встать за неї на боротьбу.
Їм було тоді по… дванадцять.
Й на війну ніхто не збирався –
До дорослості – сотні верст.
Невидимкою час підкрався,
З них ніхто уже не вагався –
Поніс воїна важкий хрест.
Аби жити заможно й вільно,
Знав, до волі йдуть через війни,
Розумів, що прийшла пора.
Із матусі благословінням,
Забуваючи про гоління,
Він за землю свою вмирав.
Їм тоді було по… дванадцять:
Хтось в коханні першім зізнався,
Хтось дочитував ще казки,
А сьогодні вони – герої,
За державу свою – горою –
Наше воїнство – КОЗАКИ!
12.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2022
автор: Ганна Верес