[quote](Les forêts futures se balancent
imperceptiblement aux forêts
vivantes.
Maurice de Guerin)[/quote]
Смеркає, біля наших душ струмок шумливий.
З потоку холодок ожини і троянд.
Гойдає вітер зорі і спокоєм віє
духмяний луг кохання й відчувань.
Від місяця так ясно як удень буває.
На пагорбі, на небі світлому чорніє
коза, цвітіння, пісня дивна колисає,
дзвіночок дзенькає, протяжно і журливо.
Кохання молоде! Душа ще така ніжна,
неначе квітка мигдалю чи майорану,
і вже готується таємно радість нинішня
вернутися майбутніми стражданнями!
* [i]Ліси майбутні гойдаються
невидимі в лісах
живих.
Моріс де Герен (фран.)[/i]
[b]Juan Ramón Jiménez UMBRÍA, EL AGUA CORRE CERCA DE NUESTRA ALMA[/b]
[quote](Les forêts futures se balancent
imperceptiblement aux forêts
vivantes.
Maurice de Guerin)[/quote]
Umbría, el agua corre cerca de nuestra alma.
Pasa un frescor de rosas de arroyo y zarza. El viento
conmueve las estrellas, y trae a nuestra calma
un aroma de prados de amor y sentimiento.
Todavía en la luna yerran claras del día.
En la colina, negra sobre el cielo alumbrado,
una cabra, entre flores, mece la melodía
de un dulce tintineo, doliente y prolongado.
¿Amor adolescente! Aún el alma está tierna,
como la flor de almendro, como la mejorana,
y ya el placer presente le prepara esa interna
campiña de dolor que ha de tornar mañana!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2022
автор: Зоя Бідило