Ми мусимо вижити й перемогти,
І альтернативи не варто шукати.
Відкласти сокиру просити у ката —
Це голосом марно повітря трясти.
До болю людського від роду глухий,
Там суміш у генах ненависті з люттю.
Він вбивця і злодій зі хтивою суттю,
Тож плодить світами смертельні жахи.
Допоки на порох його не зітрем,
Про спокій і мир доведеться забути.
Чекати від каїна марно покути,
Коли він її приправляє свинцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2022
автор: Патара