Ця глупа Війна…
У парканах, зреше́чених кулями,
так байдуже-радісно світиться теплими квітами
буденність свята́ - точка дотику з нами - минулими..
Тепер до майбутнього в нас всіх – одна точка відліку
Від миті, відколи солодке й гірке –
живе, справдішнє
Життя - нагла тітка Війна відломила у Вічності
Украла всі шепоти ,сни, старі мрії і райдуги
Вона , виявляється, має закони і звичаї -
шаліти в скажених убивствах і дикому нищенні,
в блаженнім екстазі кидаючи в світ люті блискавки
Світ може розсипатись –
долями, криками, скелями -
Причинний кривавий хірург творить спец операцію !
Та все ж понад меридіанами і паралелями
Землі встає - Сонце!
А Сонце - вміє сміятися !!!..
Крізь всі турбулентності, стогони , смерті, вібрації ,
Крізь хмари і порох і біль в незашитім серці -
У чистім промінні – крізь сльози – Воно - сміється !
Сонце завжди - сміється!
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2022
автор: Irкina