Жоржини пахнуть медом біля хати.
Цвітуть такі величні та пихаті.
В платтях червоних,жовтих і бузкових.
І в хустинках барвисто-веселкових.
А ранками вітаються сусіди.
Яскраві соняхи,волошки темно-сині.
Бажають вранішніх туманів та тепла.
Щоб громовиця град не принесла.
Жоржини мов ті люди грошовиті,
що бідного і бачить не хотять.
Кивають тільки зверху гордовито
і роблять вигляд наче далі сплять.
Дивлюсь на квіти.Смуток огортає.
Життя не вічне так як і краса.
Ромашки білі і волошки сині
немов проста без величі душа.
А прийде осінь.Всіх в саду зрівняє.
Пихата велич квітів пропаде.
Бо смерть прийде.Вона не вибирає
багатий хто чи гарний.Всіх візьме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2022
автор: zhmerinchanka