Стежка почуттів

Розірви  цю  білу  постіль,  
Немовби  між  нами  нічого  не  було,
Ні  краплі  втіхи,  ні  краплі  сліз.
Заший  собі  очі,  
Немовби  не  бачила  ніколи  ти  мене.
Відпусти  моє  кохання,  
Мов  постріл  у  ворога  всього  світу.
Покинь  мене,  люба,  немов  зоря  на  світанку,
Немовби  місяць  одинокий  серед  ясного  денного  неба.
Загубися  у  своїх  почуттях,  
Як  на  забутій  людьми  стежині,  
Серед  непроглядного  лісу.
Шукаєш  ти  двері  серед  високих,  
Величних  дерев,
Хочеш  рукою  обвити  ти  ручку,  
Щоб  пройти  у  нове  покоління,
У  своє  нове,  незабутнє  життя,
Де  забудеш  ти  мене,  
Немов  пелюстки  тієї  ромашки,  
На  якій  визначала  долю  свою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2022
автор: Марія Гірка